Как защищаться

4. Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції України, не є вичерпними; конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (стаття 22); громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 24); юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

4.1. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

То есть Конституционный Суд Украины признал, что презумпция невиновности распространяется на дела об административных правонарушениях! А это означает, что подход к доказыванию вины по этим делам, по сути дела, должен быть таким же, как и по уголовным делам!

По крайней мере, вину гражданина не только в преступлении, но и в административном правонарушении, – соответствующие государственные органы обязаны доказать. И доказать четко, обвинение не должно основываться на предположениях.

Фактически это означает необходимость кардинальной перемены практики по таким делам, начиная с первичного звена производства по ним – составления админпротокола на месте нарушения! Так что сфера применения этого постановления выходит далеко за пределы собственно “писем счастья”, и на текст решения (которое, заметим, является обязательным на всей территории Украины и не подлежит обжалованию, то есть фактически становится частью законодательства!) можно ссылаться и при рассмотрении дел об административных правонарушениях судами, и при обжаловании постановлений, вынесенных сотрудниками ГАИ!

Кстати говоря, это не единственное важнейшее положение этого решения Конституционного Суда. Процитируем дальше:

Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005) . Принцип правової визначеності означає, що “обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки” (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року N 17-рп/2010). Наведені конституційні засади враховуються Конституційним Судом України у процесі перевірки на відповідність Конституції України положень статті 14-1, частини шостої статті 258 Кодексу.

Важность этого положения трудно переоценить. Конституционный Суд (в очередной раз, учитывая те более ранние решения, на которые тут идет ссылка) подтвердил: к юридической ответственности нельзя привлекать тех, чье поведение не является неправомерным, и кто не может отвечать за неправомерные действия других лиц, которые не может предвидеть и просчитать свою ответственность за них.

У нас одна из практических проблем для водителей – “ответственность без вины – как владельцев источников повышенной опасности” (ст.1187 ГК), прежде всего это касается дел о наездах на пешеходов в случае виновности в ДТП самих пешеходов. Ситуация, когда невиновный платит виновному – по сути дела, дикость! “Битый небитого везет”… А самое главное – человека привлекают к ответственности, по сути, не за какое-то неправомерное поведение, а за сам факт наличия у него автомобиля!

Так вот, исходя из процитированного, такое применение этой нормы противоречит указанным правовым принципам.

И на указанные решения Конституционного Суда тоже можно ссылаться при защите от претензий пешеходов-нарушителей, возражая против их исковых требований.

Карта сайта |
• Разное
  • Здоровье
  • Покупки
  • Советы
  • Строительство
  • Техника
  • Услуги